До відвідувачів нашого сайту, які мають намір працювати за кордоном
Шановні відвідувачі, якщо Ви переконані в необхідності поїздки за кордоном з метою пошуку робочого місця, то ця інформація саме для Вас.
Перебуваючи за кордоном ви стаєте трудовим мігрантом чи часткою нашої діаспори – української еміграції.
По-перше хотілось би сказати декілька слів про українську еміграцію в історичному контексті.
Українська еміграція – явище досить не нове, українці залишали свою батьківщину в різні історичні періоди, і в часи Київської Русі, в часи, коли Україна знаходилася під владою Польщі і Росії і за часів існування Радянського Союзу. Поступове розселення українських емігрантів по світі визначило сучасну географію їх проживання на окремих континентах, у різних країнах і регіонах. Українська еміграція – це потужна спільнота, яка розселена на дуже великій території – від Південної Америки до Сибіру. Вона поділяється на східну і західну. Переважна частина українців східної діаспори (понад 65% ) живуть в Росії, їй за числом українців належить перше місце серед держав - республік колишнього Радянського Союзу. Це пояснюється наявністю спільних кордонів України та Росії, економічною залежністю, близькістю мов і тісними (родинними) контактами населення обох країн.
Зі здобуттям Україною незалежності, демократизацією суспільного життя було усунуто характерні для тоталітарного устрою, який домінував в СРСР, обмеження щодо реалізації права людини на вільне пересування і вибір місця проживання. Зростання відкритості українського суспільства неминуче приводить до дедалі ширшої інтеграції країни в процеси міжнародної міграції.
До традиційних спонукальних мотивів та причин міжнародної міграції трудових ресурсів належать, такі як різниця в рівнях економічного розвитку окремих країн; нерівномірність у темпах і обсягах нагромадження капіталу на різних ділянках світового господарства; наявність національних відмінностей у розмірах заробітної плати; масове хронічне безробіття в слаборозвинутих країнах. До цих чинників в останні десятиріччя долучилися ще політична та економічна кризи колишньої соціалістичної системи; поглиблення регіональної та світової економічної інтеграції; зростання попиту з боку лідерів світової економіки на інтелектуальну робочу силу; стрімкий розвиток сучасних засобів телекомунікаційного зв'язку та транспорту, а також чинники неекономічного характеру: воєнні та релігійні конфлікти, розвал імперій, національні, сімейні та етнічні проблеми.
Трудова міграція як форма розвитку ринку праці зумовлюється насамперед економічними інтересами людей, конкуренцією, системою порівняльних переваг, усім соціально-економічним середовищем, що притаманне ринковому господарству. Адже реалізація творчого потенціалу особистості, механізм її включення у виробничий процес значною мірою залежать від забезпечення кожній людині економічної та юридичної свободи, тобто можливості безперешкодно пересуватись у межах власної держави чи виїжджати за кордон у пошуках роботи, вільно розпоряджатися собою, продавати робочу силу на вигідних для себе умовах.
Саме хронічна нестача коштів для нормальних умов життя штовхає громадян залишати Україну і направлятися у свою "обітовану землю", сподіваючись заробити стільки, скільки вистачило б на те, щоб створити тут, в Україні, нормальні умови існування себе і своєї родини.
Основними причинами еміграції з України є незадовільний економічний стан, відсутність активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.
Масова трудова міграція з України за кордон зумовлена тривалими затримками у виплаті заробітної плати на батьківщині та вищою зарплатою в Сполучених Штатах Америки, Канаді, країнах Західної Європи, деяких країнах-сусідах по Східній Європі, в Російській Федерації.
Часто трудова міграція породжує таке недопустиме для будь якого цивілізованого суспільства явище, як нелегальна еміграція. Не виключенням в цьому негативному процесі стала і Україна. Нерідко українці-заробітчани опиняються за кордоном шляхом нелегального перетину державного кордону чи вирушають за кордон на тимчасове перебування, а коли строк дії візи закінчується, вони залишаються в країні перебування, поповнюючи тим самим чисельну армію нелегалів. Ці “втікачі” з батьківщини працюють майже задарма, порівняно із корінними мешканцями цієї країни, які працюють на аналогічних робочих місцях. Нерідко нелегальні мігранти з України займаються тіньовим бізнесом, порушують закон, вступають у кримінальні угруповання, жінки займаються проституцією.
В свою чергу трудова нелегальна міграція стоїть у витоків такого аморального явища, як торгівля “живим товаром”, тобто людьми. Потрапляючи нелегально за кордон людина ризикує потрапити під вплив кримінальних кіл цієї країни, які за красиві обіцянки відбирають у людини паспорт, інші документи і вона автоматично потрапляє у рабство, цих людей примушують працювати у найганебніших умовах, жінок займатися проституцією, нерідко такий спосіб життя приводить до тяжких, невиліковних захворювань, вимушеного жебратства та летального наслідку.
Рівність прав і свобод людини і громадянина незалежно від статі визнається і гарантується міжнародним правом, Конституцією України, нормами українського законодавства.
Законом України від 24 березня 1998 року Україна встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми, вперше застосувавши таке кримінально-правове визначення "торгівлі людьми" як відкрите чи таємне заволодіння людиною, пов'язане з законним чи незаконним переміщенням за згодою чи без згоди особи через державний кордон України або без такого для подальшого продажу з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, використання в збройних конфліктах та експлуатації їх праці.
Формування в Україні економіки відкритого типу, інтеграція її у світо-господарські процеси ставлять у ряд першочергових завдання, пов'язані з регулюванням зовнішньої трудової міграції. Активна участь українських громадян у міжнародній трудовій міграції створює підґрунтя для реального й повноцінного входження України в міжнародний ринок праці.
Щоб стати справді ефективним інструментом регулювання міждержавного обміну робочою силою, державна міграційна політика має бути конструктивною і раціонально збалансованою, спиратись на досвід країн — традиційних експортерів та імпортерів робочої сили, формуватися з урахуванням стратегічних орієнтирів розвитку трудової міграції в Україні.
Але на сьогоднішній день керівні органи України не в змозі вирішити всі ці нагальні потреби самотужки і тому, підтримуючи прагнення України стати частиною цивілізованого світового суспільства, увійти до Європейської спільноти, здійснити представництво та захист трудових, соціально-економічних прав і законних інтересів громадян України, які мають на меті працювати чи вже перебувають і працюють за кордоном, було утворено Українську професійну спілку працюючих за кордоном.
Ми переконані, що робота нашої Профспілки сприяє позитивному впливу міграційних процесів на економічний розвиток нашої країни і будемо раді, якщо маючи намір отримати легальну роботу за кордоном Ви звернетесь саме до нас. Профспілка – це гарантія Вашої захищеності та добробуту під час перебування і роботи за кордоном.
Голова української професійної спілки працюючих за кордоном
Анатолій Хижняк
|
